Среда, 12.08.2020, 21:17

Hack FoR LiFE inTeRnet -                        "hackersoft"

Вы вошли как Гость | Группа "Залетные"| 
Категории раздела
Статьи [30]
история Украины [33]
метрология [25]
психология [30]
прочее [0]
тут вы найдете информацию
+18 [0]
Мини-чат
опрос
какая у вас ОС?
Всего ответов: 554
облако
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
...

Каталог статей

Главная » Статьи » психология

21)Поняття про спілкування. Єдність спілкування і діяльності. Сторони спілкування. Педагогічне спілкування.
Спілкування – це складний і багатоплановий процес встановлення і розвитку
контактів між людьми, що породжується потребами спільної діяльності, і включає
в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і
розуміння іншої людини.
Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку
відігравало допоміжну роль: супроводжувало і обслуговувало певні дії людини. З ускладненням людської діяльності воно набуло відносної самостійності, почало виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням соціально-культурного досвіду людства. В процесі онтогенезу, задовільняючи потребу у спілкуванні дитина оволодіває мовленням, засвоює соціальні норми, культуру в цілому, будує образ світу і свого Я.
Спілкуючись людина вивляє себе індивідом і заявляє про себе як особистість. Експерименти з позбавленням людини можливості спілкування, переконливо свідчать: спілкування –необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя.
В результаті спілкування відбувається вплив однієї людини на іншу, опосередковано спілкуванню люди організовують різні види практичної і теоретичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, виробляють доцільну програму дій.
Єдність спілкування і діяльності.
На відміну від предметної діяльності, яка реалізує суб’єкт-об’єктні стосунки,
спілкування – зв'язок суб’єкта з суб’єктом. Однак суб’єкт – суб’єктні стосунки не існують безвідносно суб’єкт-об’єктних. У будь-якому разі вони є способом вияву суспільних стосунків між людьми і несуть у собі не тільки інформацію, а й суспільні цінності, соціальні норми.
Отже, спілкування і предметна діяльність перебувають у взаємозалежності і
взаємозв’язку. Тому не випадково спілкування виявляє риси діяльності, адже як і діяльність, воно спонукається певними мотивами, спрямовується на досягнення певних цілей, має свій операційний зміст. Про взаємозв’язок спілкування і предметної діяльності свідчить також відома схема періодизації психічного розвитку у дитячому віці, за якою такий розвиток відбувається шляхом закономірного переходу від діяльності до спілкування, та від спілкування до діяльності.
Сторони спілкування.
Основними структурними компонентами (сторонами) спілкування є:
• комунікативна структура – полягає в обміні інформацією між індивідами
в процесі онтогенезу;
• інтерактивна структура – полягає в обміні не тільки знаннями, ідеями, але
й діями, вчинками;
• перцептивна структура – характеризує процес сприймання партнерами
один одного у спілкуванні і встановленні на цій основі взаєморозуміння.
Спілкування, що обумовлене соціальними функціями, регламентоване як за
змістом, так і за формою, називається формальним. Неформальним є спілкування, що наповнене особистісним змістом, і визначає особисті стосунки між партнерами.
Виділяють 3 рівні спілкування:
- соціальний, в процесі якого індивіди взаємодіють дотримуючись
соціальних норм;
- діловий – виникає в процесі спільної діяльності та характеризується
насамперед змістом конкретної ситуації спілкування;
- духовний – взаємодія засобами якої є не лише значення, а й смисли. Це
співпереживання і взаємопроникнення суб’єктів спілкування у внутрішній світ
один одного, це власне, спілкування особистостей.
Стилями спілкування називають характерні способи встановлення і розвитку
контактів. Найвиразнішим серед них є: демократичний, авторитарний,
суперечливий.
Демократичний (з грец. - народ) стиль будується на мовних і не мовних засобах, що викликають у співбесідника позитивне ставлення до змісту повідомлення. Він грунтується на гуманному ставленні до співбесідника, супроводжується високою оцінкою партнера, орієнтацією на його сильні сторони.
Авторитарному (від франц. - владний) стилю – притамане вибіркове і здебільшого негативне ставлення до партнера й людини загалом. Власне, це спілкування за зразком суб’єкт-об’єктних стосунків, коли партнера розглядають лише як засіб досягнення власної мети.
Суперечливий стиль – нестійка тактика спілкування, яка припускає елементи різних стилей.
Педагогічне спілкування.
Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з учнями на
уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату та
досягнення спільної мети. Це система взаємодії вчителя і класу, змістом якого є
обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу, організація стосунків.
Функції педагогічного спілкування: пізнання особистості та її формування; обмін
інформацією; організація діяльності; організація міжособистісної взаємодії;
співпереживання; самоутвердження.
Педагогічний такт – це міра педагогічного цілеспрямованого впливу вчителя
на учня, вміння встановити продуктивний стиль спілкування.
Культура педагогічного спілкування починається із самовизначення позиції
вчителя щодо своєї ролі та її функцій. Він повинен визначити, ким є для нього
учень. Результативність спілкування залежить від дотримання норм педагогічної
етики, від якостей особистості вчителя, рівня розвитку комунікативних умінь.
Категория: психология | Добавил: mank (04.03.2012)
Просмотров: 954 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]