Понедельник, 03.08.2020, 12:09

Hack FoR LiFE inTeRnet -                        "hackersoft"

Вы вошли как Гость | Группа "Залетные"| 
Категории раздела
Статьи [30]
история Украины [33]
метрология [25]
психология [30]
прочее [0]
тут вы найдете информацию
+18 [0]
Мини-чат
опрос
какая у вас ОС?
Всего ответов: 554
облако
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
...

Каталог статей

Главная » Статьи » психология

6. Сучасна психологія та її місце в системі наук.
Слід зазначити, що в історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не змінювала свого місця в системі наук так часто, як психологія. В даний час найбільш загальноприйнятою вважається класифікація, запропонована академіком Б. М. Кедровим.
Запропонована схема має форму трикутника, вершини якого являють науки природні, соціальні та філософські. Такий стан обумовлений реальною близькістю предмета і методу кожної з цих основних груп наук з предметом і методом психології, орієнтованим в залежності від поставленого завдання в бік однієї з вершин трикутника.
Найважливіша функція психології в загальній системі наукового знання полягає в тому, що вона, синтезуючи досягнення ряду інших областей наукового знання є, за висловом Б. Ф. Ломова, інтегратором всіх наукових дисциплін, об'єктом дослідження якої є людина.
Зупинимося докладніше на описі характеристик зв'язку психології з названим трикутником наук. Основним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, як об'єктивний світ відображається в мозку людини, як в силу цього регулюються його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відображенням об'єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає передусім встановлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя і діяльності людини.
У той же час будь-яка діяльність людей завжди закономірно залежить не тільки від об'єктивних умов життя людини, але і від співвідношення їх з суб'єктивними моментами.
Таким чином, встановлюючи закономірні залежності психічних явищ від об'єктивних і суб'єктивних умов життя і діяльності людини, психологія повинна розкрити і фізіологічні механізми відображення цих впливів. Отже, психологія повинна зберігати найтісніший зв'язок з фізіологією, і зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності.
Фізіологія займається механізмами, здійснюють ті чи інші функції організму, а фізіологія вищої нервової діяльності - механізмами роботи нервової системи. Можна побачити, що для того щоб психолог, вивчив основні види психічної діяльності людини, не обмежувався їх простим описом, а уявляв, на які механізми спираються ці складні форми діяльності, необхідні знання фізіології. Але для оволодіння основами психологічної науки знання тільки фізіології зовсім недостатньо.
Перетворенню психології в самостійну науку сприяв її союз з усім природознавством.
Психолог повинен достатньо чітко представляти відмінності в існуванні рослин і тварин. Потрібно чітко уявляти, що саме змінюється в умовах життя з переходом від існування одноклітинних в однорідному вступної середовищі до більш складних форм життя багатоклітинних. Потрібно засвоїти відмінності в принципах існування, між світом комах і вищих хребетних. Без таких знань загальних біологічних принципів пристосування неможливо виразне розуміння особливостей поведінки тварин, а всяка спроба зрозуміти складні форми психічної діяльності людини втратить свою біологічну основу. При цьому треба завжди пам'ятати, що факти, які становлять предмет психологічної науки, ні в якій мірі не можуть бути зведені до фактів біології.
Вирішальне значення для психології має її зв'язок з суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, що вивчаються історією, економікою, соціологією, мистецтвознавством, юридичною та іншими громадськими на укамі, призводить до постановки проблем, по суті, психологічних. Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути достатньо повно розкриті без залучення знань про механізми індивідуальної та групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок і т.д. Психологічні чинники самі по собі не визначають соціальних процесів, і, навпаки, самі вони можуть бути зрозумілі тільки на основі аналізу цих процесів. Основні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільної історії, протікають в умовах сформованої в історії предметної діяльності.
Сказане робить ясним, яке величезне значення для психології має її зв'язок з суспільними науками. Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.
Особливо слід зупинитися на зв'язку психології з педагогікою. У тому випадку, якщо педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ, вона перетворюється на простий набір педагогічних рад і рецептів і перестає бути справжньою наукою, здатною допомогти вчителю. У розвитку всіх областей педагогіки виникають проблеми, які потребують психологічного дослідження. Знання закономірностей перебігу психічних процесів, динаміки, формування знань, навичок та вмінь, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку людини в цілому мають істотне значення для вирішення педагогічних проблем, таких, як визначення змісту освіти на різних ступенях навчання, розробка найбільш ефективних методів навчання і виховання і т.д.

Структура сучасних психологічних дисциплін
Сучасна психологія являє собою досить розгалужену систему наукових дисциплін, які знаходяться на різних ступенях формування, пов'язані з різними галузями практики.
Одна з можливостей класифікації полягає у принципі розвитку психіки в діяльності. Звідси можна вирізнити ряд галузей психології, які вивчають психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності.
Педагогічна психологія
Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини.
Вона досліджує формування в учнів (студентів) мислення, вивчає проблеми управління процесом засвоєння методів і навичок інтелектуальної діяльності; визначає психологічні чинники, які впливають на успішність процесу навчання; вивчає взаємостосунки між педагогом і учнями та стосунки в учнівському колективі; індивідуально-психологічну різницю між учнями, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку; досліджує психологічну специфіку роботи з дорослими в процесі їхнього навчання тощо.
До розділів педагогічної психології належать;
• психологія кавчання (психологічні основи дидактики, окремих методик, програмного навчання, формування розумових дій і т. ін.);
• психологія виховання (психологія учнівського колективу; психологія гуманістичного виховання; психологічні основи виправко-трудової педагогіки);
• психологія вчителя;
• психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми.
Вікова психологія
Вікова психологія вивчає онтогенез різних психічних процесів і психологічних якостей особистості людини, яка розвивається. Вона розгалужується на:
• дитячу психологію;
• психологію підлітка;
• психологію юнацтва;
• психологію дорослої людини;
• геронтопсихологію.
Вікова психологія досліджує вікові особливості психологічних процесів, можливості засвоєння знань, фактори розвитку особистості тощо.
Одна з центральних проблем психології - проблема навчання і розумового розвитку та їх взаємозв'язок.
Психологія праці
Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). її завданням є дослідження професійних особливостей людини, закономірностей трудових навичок, вияснення впливу на працюючого виробничої обстановки, конструкції та розташування приладів і верстатів, засобів сигналізації тощо.
Психологія праці має ряд розділів, тісно пов'язаних між собою: інженерну психологію; авіаційну психологію; космічну психологію, яка досліджує психологічні особливості діяльності людини в умовах невагомості й просторової дезорієнтації, за виникнення особливих станів, пов'язаних із нервово-психічними напруженнями під час надмірних навантажень організму тощо.
Соціальна психологія
Соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей в різних організованих групах. До структури соціальної психології входить три кола проблем.
1. Соціально-психологічні явища у великих групах (у макросередовищі). До них відносять: проблеми масової комунікації (радіо, телебачення, преса і т. д.); механізми та ефективність впливу засобів масової комунікації на різноманітні спільності людей; закономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів, пережитків, громадських настроїв; психологію релігії, етнопсихологію.
2. Соціально-психологічні явища в так званих малих групах (у мікросередовищі). До них відносять: проблеми психологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних стосунків у групах, групової психологічної атмосфери, становище лідера у групі; типи груп (асоціації, корпорації, колективи), співвідношення формальних і неформальних груп, кількісних меж малих груп; ступінь і причини згуртованості групи; сприйняття людини людиною в групі тощо.
3. Соціальна психологія особистості. Сюди відносять проблеми, пов'язані з вивченням скерованості особистості, її самооцінки, самопочуття й самоповаги; стійкості й навіюваності, колективізму та індивідуалізму; питання, пов'язані з вивченням установок особистості, їх динаміки, перспектив особистості.

Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. Вона поділяється на нейропсихологію, яка вивчає співвідношення психічних явищ із фізіологічними мозковими структурами; психофармакологію, яка вивчає вплив лікарських речовин на психічну діяльність людини; психотерапію, яка вивчає йвикористовує засоби психічної дії для лікування хворого; психопрофілактику і психогігієну, які розробляють систему заходів для забезпечення психічного здоров'я людей.
Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Вона поділяється на: судову психологію, яка досліджує психічні особливості поведінки учасників судового процесу (психологія показань свідків, особливості поведінки звинуваченого, психологічні вимоги допиту і под.); кримінальну психологію, яка вивчає психологічні проблеми поведінки і формування особистості злочинця, мотиву злочину тощо; пенітенціарну, або виправно-трудову психологію, яка досліджує психологію ув'язненого у виправно-трудовій колонії, психологічні проблеми виховання методами переконання і примусу і т.ін,
Воєнна психологія досліджує поведінку людини в умовах бойових дій; психологічні взаємини між начальниками і підлеглими, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди; психологічні проблеми управління бойовою технікою і под.
Психологія спорту розглядає: психологічні особливості особистості й діяльностуспортсменів, умови й засоби їхньої психологічної підготовки; психологічні параметри тренованості спортсмена; психологічні фактори, пов'язані з організацією і проведенням змагань.
Психологія торгівлі, розвинена головним чином в західних країнах, досліджує: психологічні умови дії реклами; індивідуальні, вікові та інші особливості попиту; психологічні фактори обслуговування клієнтів; питання психології моди і т. ін.
Порівняльна психологія - галузь психології, яка досліджує філогенетичні форми психічного життя. У царині порівняльної психології здійснюється зіставлення психіки тварин і людини, встановлюється характер і причини подібностей і розбіжностей у їхній поведінці.
Розділом порівняльної психології є зоопсихологія, що вивчає психіку тварин, які належать до різних систематичних груп (видів, родів, родин), найважливіші форми і механізми поведінки.
До класичних об'єктів порівняльної психології (павуків, мурах, бджіл, птахів, собак, коней, мавп, щурів) у наш час долучено китоподібних (дельфінів).
Вроджені механізми поведінки тварин складають об'єкт спеціального вивчення в порівняно новій галузі біології та психології - етології.

Загальна психологія
Особливе місце серед інших галузей психології посідає загальна психологія.
Вона не є такою галуззю психологічної науки, яка могла б бути поставлена в один ряд із педагогічною, юридичною, медичною, військовою, порівняльною психологією тощо.
Загальна психологія - це особлива назва, вживана для характеристики найбільш загальних закономірностей, що їх виявляє психологія; методів вивчення, якими користується ця наука; теоретичних принципів, яких вона дотримується; основних наукових понять, які ввійшли в її вжиток.
Загальну психологію інколи називають теоретичною та експериментальною психологією, її завдання - розроблення проблем методології та історії психології; теорії та методів дослідження найзагальніших законів виникнення, розвитку та буття психологічних явищ. Загальна психологія вивчає:
• пізнавальну і практичну діяльність;
• загальні закономірності відчуття, сприйняття пам'яті, уяви, мислення;
• психічну саморегуляцію;
• диференціально-психологічні особливості особистості людини;
• характер і темперамент;
• переважні мотиви поведінки і т. ін.
Результати дослідження в галузі загальної психології- фундаментальна основа розвитку всіх галузей і розділів психологічної науки.
Поняття загальної психології об'єднуються в три основні категорії:
• психічні процеси;
• психічні стани;
• психічні властивості чи особливості особистості.
До психічних процесів зазвичай відносять пізнавальні процеси:
• відчуття і сприйняття як відображення безпосередньо діючих на органи відчуття предметів, подразників;
• пам'ять як відновлювальне відображення дійсності;
• уяву і мислення як узагальнене й перероблене у свідомості людини відображення властивостей дійсності, які недоступні безпосередньому пізнанню;
• вольові процеси (спонукання потреб, виникнення мотивів чи спонукань діяти певним чином; винесення рішення і його виконання);
• емоційні процеси (виникнення почуттів, їх динаміка залежно
від задоволення потреб і т. д.); До психічних станів відносять:
• прояви почуттів (настрої, афекти);
• прояви уваги (зосередженість, розсіяність);
• прояви волі (впевненість, невпевненість);
• прояви мислення (сумніви і т. д.).
До психічних властивостей, або властивостей особистості, відносять: якості розуму, мислення, стійкі особливості вольової сфери, що закріпилися в характері, темпераменті, здібностях; закорінені та щойно виниклі спонукання діяти певним чином, властивості почуттів (запальність, сентиментальність, соромливість) тощо.
Розділення всіх проявів психіки на вказані категорії досить умовне.
Поняття «психічний процес» підкреслює процесуальність, динаміку факту, що його встановлює психологія.
Поняття «психічний стан» характеризує статичний момент, відносну постійність психічного факту.
Поняття «психічна особливість», або «психічна властивість», виражає тривкість психологічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості.
А втім, той самий психічний факт-афект, себто бурхливий і короткочасний емоційний спалах, з повним правом може бути схарактеризований як психічний процес (динаміка розвитку почуттів, стадії, що послідовно заступають одна одну), як психічний стан (позаяк є характеристикою психічної діяльності за певний період часу) і як прояв психічних особливостей людини (оскільки тут проявляються такі риси особистості, як збуджуваність, гнівливість, нестриманість).
Категория: психология | Добавил: mank (04.03.2012)
Просмотров: 5949 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]