В кінцевому підсумку , органам державної влади Російської республіки не вдалося вплинути на перебіг подій. Використовуючи невдоволення трудящих мас своїм соціально-економічним становищем, більшовицька партія наприкінці жовтня 1917 року , в результаті успішного збройного повстання, домоглася від ІІ Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів проголошення радянської влади в країні. Із перемогою більшовиків відбувається докорінна зміна форми і змісту революційних процесів. Адже Центральна Рада і Генеральний Секретаріат, як орган тимчасового представництва краю , що досі належав до складу Російської держави , визнавали Тимчасовий уряд за вищий орган державного управління. Основні засади нового державно-правового становища України визначились ІІІ Універсалом. Проголосивши утворення Української Народної Республіки (УНР), відносини якої з Росією повинні були будуватись на засадах федералізму, Універсал надавав Центральній Раді функцій вищого законодавчого органу влади. Обов'язки виконавчої влади покладались на Генеральний Секретаріат. Ствердивши своє бажання на творення незалежної української держави, Центральна Рада , враховуючи досвід боротьби за незалежність, характер революційних процесів у Росії , висловила сумніви щодо доцільності участі української спільноти у виборах до Всеросійських Установчих зборів. Характерною особливістю ІІІ Універсалу , порівняно з двома попередніми, було те , що в ньому декларувалася програма соціально-економічних перетворень, направлених на задоволення потреб знедоленої частини українського суспільства. Це дає нам підстави зробити висновок про те , що серед лідерів Української революції завершився процес трансформації поглядів у напрямку домінування соціально-економічних альтернатив розвитку революції над національно-державними.
|