Психічне відображення за своїм характером є рефлекторним явищем. На це звернув увагу в свій час французький вчений Р. Декарт (1596 - 1650). Поняття рефлекс, яке в науку було введене Декартом, в перекладі з латинської означає відображення. Погляди Декарта при цьому були наївними і носили дуалістичний характер. Достатньо повно на початку ХІХ століття фізіологам вдалось вивчити спинномозкові рефлекси. Створення рефлекторної теорії психіки належить радянському фізіологу І.М. Сєченову (1829 - 1905) і його послідовнику Павлову І.П. (1849 - 1936). І.М. Сєченов у своїй книзі "Рефлекси головного мозку" (1863) показав, що всі акти свідомого і несвідомого життя за способом свого походження є рефлекси. Він виділив у рефлексах 3 ланки: — початкова ланка зовнішнє подразнення і перетворення його органами чуття в процес нервового збудження, яке передається в мозок; — середня ланка центральні процеси в мозку (збудження і гальмування) і виникнення на їхній основі психічних явищ ( відчуття, мислення, почуття, інше); — кінцева ланка зовнішні рухи і дії. На думку Сєченова, рефлекси головного мозку починаються чуттєвим збудженням, продовжуються вірогідним психічним актом і закінчуються м'язевим рухом. Так як середня ланка не може бути відокремленою від початкової і кінцевої, то і всі психічні явища це не віддільна частина всього рефлекторного процесу, який має причину у зовнішнього для мозку реального світу. Значення положень, висунених І.М. Сєченовим полягає в тому, що розкривається причинна обумовленість психічних явищ зовнішніми впливами. Психіка розглядається як результат протікання фізіологічних процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. А також як регулятор зовнішніх рухів і поведінки в цілому. Проте, глибока експериментальна розробка рефлекторної теорії психіки належить І.П.Павлову, який створив нову галузь науки вчення про вищу нервову діяльність. Вища нервова діяльність це поняття, яке узагальнює і психологію, і фізіологію вищої нервової діяльності, що ні в якому разі не означає тотожність останніх. В основі вищої нервової діяльності лежить умовний рефлекс, який є одночасно і фізіологічним, і психічним явищем. І.П.Павлов, розвиваючи ідеї І.М.Сєченова, побудував надійний фізіологічний фундамент для наукового розуміння психічних процесів.
