Пятница, 29.03.2024, 00:01

Hack FoR LiFE inTeRnet -                        "hackersoft"

Вы вошли как Гость | Группа "Залетные"| 
Категории раздела
Статьи [30]
история Украины [33]
метрология [25]
психология [30]
прочее [0]
тут вы найдете информацию
+18 [0]
Мини-чат
опрос
какая у вас ОС?
Всего ответов: 554
облако
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
...

Каталог статей

Главная » Статьи » психология

25) Сучасне уявлення про сутність особистості людини. Особистісний підхід педагога до вивчення. Розуміння і виховання учнів
Сучасне уявлення про сутність особистості людини.
Проблема особистості завжди розглядалась у психологічній науці як центральна і дуже важлива. Для розуміння природи особистості потрібно з”ясувати співвідношення
цього поняття з іншими поняттями, що використовуються в психології. Це насамперед поняття „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”. Людина з”являється на світ із певним набором біологічних властивостей, і її, на відміну від тварин, називають індивідом. У цьому понятті відображено приналежність людини до конкретного роду homo sapiens, і закладено наявність певних біологічних властивостей – вікових, соматичних, статевих,
фізіологічних, біохімічних, антропологічних.
Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних
соціальних умовах.
Людина народжується на світ з генетично закладеними у неї потенційними можливостями стати саме людиною, а не ким - небудь іншим. У немовляти конфігурація тіла передбачає можливість прямоходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки – перспективу виготовлення і використання знарядь праці. І цим немовля – уже людина за сумою можливостей – відрізняється від маля тварини, яке за жодних обставин не зможе отримати такого набору якостей. Отже, цими відмінностями стверджується факт належності немовляти до людського роду, що фіксується у понятті індивід.
Людина вступає в стосунки з іншими людьми, здійснює активне пізнання і перетворення навколишнього природного і соціального середовища, іншими словами, здійснює процес засвоєння попередньо сформованого соціального досвіду, що у психології позначається терміном „соціалізація”.
Особистість – це свідомий індивід, який посідає певне місце у суспільстві і виконує ту чи іншу соціальну роль або функцію.
Особистість та індивід – поняття єдині, але не тотожні. Тобто, індивідом людина народжується, а особистістю стає в процесі діяльності у суспільстві.
Суспільна сутність особистості означає:
1) по-перше, що особистісні характеристики формуються і розвиваються лише в умовах діяльності людини в суспільстві;
2) по-друге, що особистість є суб”єктом міжособистісних і соціальних стосунків.
Таким чином, зрозуміло, що розвиток особистості відбувається обов”язково у конкретних суспільних умовах, а значить, особистісні риси людини зумовлені вимогами, правилами і особливостями конкретного суспільства.
Проте, особистість як продукт суспільства не тільки несе на собі відбиток соціуму, але повинна відповідати певним соціальним очікуванням, свого роду „соціальному замовленню”. Зміна соціальних умов життя сучасного українського суспільства вимагає від особистості нових якостей. Але, як вказують вітчизняні вчені, зокрема, І.Бех, М.Боришевський, К.Дусавицький, В.Москаленко та інші, сучасна соціальна ситуація не сприяє гармонійному розвитку особистості, саме тому, що немає чітко окреслених вимог до нової особистості, немає власне „соціального замовлення”, яке й створює програму формування особистості.
Проведене опитування серед старшокласників показало, що на питання „Які риси особистості ти хочеш у себе розвинути ?” більшість дітей не змогла дати чіткої відповіді. Відповіді стосувались соціального, матеріального та сімейного статусу, але дуже мало – власне про якості особистості.
Таким чином, ми бачимо, що особистість є продуктом епохи, життя своєї країни, і навіть аспекти дослідження цього психологічного явища залежать від соціальних умов даного конкретного суспільства.
Характерні особливості особистості.
1. Самосвідомість – усвідомлення себе як особистості.
2. Усвідомлення неперервності і тотожності свого „Я”.
3. Індивідуальність – стійка своєрідність психічних процесів.
4. Саморегулювання – здатність свідомо регулювати свою поведінку.
5. Активність як здатність здійснювати суспільно значущі перетворення
оточуючого і себе.
6. Релятивність – обов”язкова наявність відносин із зовнішнім світом.
7. Структурна єдність – всі особливості особистості взаємообумовлені і
взаємозалежні.
Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що
утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється у здібностях людини, домінуючих потребах, схильностях, рисах характеру, світобаченні, своєрідності знань, умінь і навичок, у особливостях інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер.
Індивідуальність формує важливу характеристику людини, яка забезпечує властивий тільки їй стиль взаємозв”язків з навколишньою дійсністю.
Подібно до того, як поняття „індивід” і „особистість” не тотожні, особистість і індивідуальність утворюють єдність, але не тотожність. Кмітливість, спритність, здатність смішно розповідати історії або швидко множити числа виступають як риси індивідуальності, але не обов”язково входять до характеристики особистості тому, що не є істотними для здійсненя суспільно важливих видів діяльності, які виконує група, до якої включений
індивід. Але коли кмітливого хлопця беруть у команду КВК, а спритну дівчину-
у спортивну команду школи, то риси, які досі виступали як індивідуальні, стають особистісними, оскільки вони починають істотно впливати на провідну для даної соціальної групи діяльність.
Категория: психология | Добавил: mank (04.03.2012)
Просмотров: 3742 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]